ДИВАЦТВА ГЕНІЇВ

Мабуть, головним джерелом натхнення для всіх був, є й ще довго залишатиметься «Божественний Далі». Щоранку він просинався з думкою, «що б такого чудернацького сьогодні зробити?» І досить успішно у нього це виходило. У Михайла Веллєра в оповіданні «Танок із шаблями» описана зустріч Далі з композитором Арамом Хачатуряном. Навряд чи хтось інший, крім видатного художника, міг провести зустріч у такий спосіб:

«… годинники б’ють чотири рази, з останнім ударом врубається з прихованих динаміків оглушливий дзвінок «Танок із шаблями!» Двері з гуркотом розчиняються — і влітає верхи на швабрі зовсім голий Далі, розмахуючи над головою шаблею! Він гарцює голий на швабрі через весь зал до протилежних дверей — вони впускають його і зачиняються!»

На лекції у Нью-Йорку Далі одного разу з’явився у костюмі кольору морської хвилі й у водолазному шоломі, пояснивши, що так буде набагато зручніше опускатися в глибини підсвідомості. І це було сказано абсолютно серйозно. Втім, він навряд чи був серйозний у своїх вчинках і висловленнях — більшою мірою це був епатаж, гра на публіку.

Деякі, здавалося б, дивацтва великих цілком піддаються логічному поясненню. Наприклад, імператор Нерон приймав ванни у діжці з рибами. Проте риби були не простими — вони випромінювали електричні розряди, а імператор лікувався у такий спосіб від ревматизму.

А Уїнстон Черчілль міняв постільну білизну щоночі. Причому в готелях, де він зупинявся, часто навіть ставили два ліжка поруч. Прокинувшись уночі, Черчілль лягав на інше ліжко й спав на ньому до ранку. Причини цього біографи вбачають у тому, що у нього була потужна видільна система, іншими словами, він сильно потів… До речі, Уїнстон Черчілль колекціонував солдатиків. Відомо, що вдома у нього було кілька армій, якими він із задоволенням грав.

Альберт Ейнштейн, один із найвеличніших умів 20 століття, не носив шкарпеток. У липні 2006 року була оприлюднена колекція особистих листів ученого, у яких він зізнається в цьому дивацтві дружині: «Навіть на найурочистіших подіях я обходився без шкарпеток і приховував цю відсутність цивілізованості під високими черевиками». Крім цього, Ейнштейн захоплювався грою на скрипці та їздою на велосипеді.

Одним із улюблених хобі Льва Давидовича Ландау, Нобелівського лауреата з фізики, був пасьянс. Розкладаючи карти, Дау примовляв: «Це вам не фізикою займатися. Тут думати треба».

Інші дивацтва видатних особистостей:

— Іван Грозний вранці й увечері дзвонив у дзвони на головній дзвіниці Александровської слободи. Таким чином, кажуть, він намагався заглушити муки совісті.

— Лорд Байрон страшенно дратувався, коли бачив сільнички із сіллю.

— Чарльз Діккенс кожні 50 рядків написаного обов’язково запивав ковтком гарячої води.

— Йоганнес Брамс «для натхнення» постійно без потреби чистив взуття.

— Ісак Ньютон одного разу зварив кишеньковий годинник, тримаючи в руках яйце й дивлячись на нього.

— Людвіг Ван Бетховен ходив постійно неголеним, вважаючи, що гоління шкодить творчому натхненню. Приступаючи до написанню музики, композитор виливав собі на голову відро холодної води: це, на його думку, стимулювало роботу мозку.

— Бенджамін Франклін, сідаючи за роботу, запасався величезною кількістю сиру.

— Іоганн Ґете працював тільки у герметично закритому приміщенні, без найменшого доступу свіжого повітря.

— Микола Гоголь дуже смачно готував макарони, якими із задоволенням пригощав друзів. Живучи у Римі, Гоголь спеціально ходив на кухню вчитися в італійців готувати цю страву.

— Оноре де Бальзак не брався до роботи, не випивши 5-7 філіжанок кави. Підрахували, що протягом життя він випив їх близько 50 тисяч. Крім того, на знак глибокої поваги до геніальної людини він обов’язково знімав капелюх. Запитаєте, що тут дивного? Бальзак це робив, коли говорив… про себе!

— За кількістю кави автора «Втрачених ілюзій» «перепив» лише Вольтер: він уживав до 50 філіжанок кави на день.

— Англійський драматург Бернард Шоу любив швидку їзду на мотоциклі й автомобілі, якими віртуозно управляв.

— Фізик Вальтер Нернст, автор третьої засади термодинаміки, розводив коропів. Коли його запитували, чому саме коропів, а не якихось інших риб або тварин, він відповідав, що теплокровних тварин розводити не буде, оскільки не хоче обігрівати світовий простір за свої гроші.

— Олександр Сергійович Пушкін дуже любив постріляти у лазні. Кажуть, що в селі Михайловському майже нічого від часів поета зберегти не вдалося, а ось стіна, у яку стріляв Пушкін, дивом збереглася.

На завершення історичний анекдот. Бернарда Шоу запитали, в яку епоху він хотів би жити, на що драматург дотепно відповів:

— У Франції, в епоху Наполеона Бонапарта. Чому? Тому що тоді лише одна людина вважала себе Наполеоном!..

Інна САВИК

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*