З ІСТОРІЇ БУКОВИНСЬКОГО ПИВОВАРІННЯ

А до цього буковинці віддавали перевагу горілці та вину. Перегодом пивоварні стали відкривати при гуральнях у поміщицьких господарствах в Чернівцях, Жучці, Петрівцях, Іспасі, Рогізні, Виженці, Боянах. У 1851 р. 70 робітників працювали на 25 підприємствах з виготовлення пива. Щоправда, їхній графік роботи був дещо спрощений: кілька місяців на рік. Відповідно й обсяг виробництва напою був невеликим. У Садигурській броварні, наприклад, у 1793 р. виготовили 1160 діжок пива, у 1801 р. — 1560. Щоб задовольнити зростаючий попит на хмільний напій, його довозили зі Львова, Освенцима, Пльзеня та інших міст. Так зване кукурудзяне пиво виготовляли для простолюдинів. Процес пивоваріння був майже таким, як і у наші дні. Із солоду готували пивний хліб (бапір), що потім кришили, опускали в діжку, заливали водою й квасили. Отриману масу проціджували й приправляли. У рецептурі використовували дикий хміль.

Броварні у поміщицьких маєтках часто здавали в оренду. Поступово пивоваріння у селах Буковини занепало (в основному через обмеженість збуту) і сконцентрувалося в містах та містечках. Якщо у 1860 р. в краї працювало 20 броварень, то в 1912 р. їх було 7. У 1871 р. в Чернівцях створили пивний консорціум і побудували добре обладнаний паровий пивзавод, який того ж року згорів та відновив свої потужності лише у 1877 році. Ця броварня працювала за технологією відкритого парового пивоваріння, використовуючи унікальні методи охолодження й не менш унікальний вид дріжджів. Невдовзі підприємство перетворилося на одного з найпотужніших виробників пива Австро-Угорської імперії. Бувало, що пиво перевозили на величезні відстані, але й після далекої мандрівки воно не втрачало свого смаку, що тоді було дивиною. Бо єдиною запорукою збереження пива була його висока якість. На той час це потужне підприємство пивоварної галузі котувалося на рівні пивзаводів Австрії й Німеччини. Для нього щороку поставляли до 1100 ц ячменю з Румунії, Бессарабії тощо, а також до 200 ц хмелю — з Чехії. Виробництво високоякісного пива становило понад 44 тис. гл на рік. Пиво насправді варили добре. Для нього брали чудову воду з місцевих артезіанських свердловин, якісний хміль та солод з ячменю найвищого ґатунку, і технологія виробництва була для тих часів досконалою. Пиво чернівецьких броварів швидко стало улюбленим напоєм не тільки на буковинських теренах, воно набуло популярності у Румунії, Галичині, Семигороді та ін.

Незважаючи на скорочення кількості броварень, обсяг пивної продукції зростав: у 1851 р., наприклад, було вироблено 6 тис. гл пива міцністю 10-14 і більше градусів, а в 1908-1912 рр. — вже 148 тис. гл (причому у 1912 р. — 193, 5 тис. гл). Левову його частку виробляли три чернівецькі броварні, на базі яких у 1884 р. постало «Перше Буковинське акціонерне товариство пивоварів». До 40 тис. гл хмільного напою виробляли пивоварні Південної Буковини (Серет, Сучава, Радівці тощо). Розширення виробництва пива в нашому краї гальмувала система контингентування, спрямована на те, щоб цей напій виготовляли лише для місцевого споживання й не чинили конкуренції західним його продуцентам. Тож з метою захисту й збереження галузі у 1911 р. виробники пива Буковини й Галичини об’єдналися у галицько-буковинський пивний картель, монополізувавши, таким чином, виробництво та збут пива у краї. Ну а тодішні любителі пива добре знали: щоб краще відчути смак пива, перший ковток має бути більшим…

Отака-от історія буковинського пивоваріння до Першої світової війни…

На завершення пропонуємо кілька пивних цікавинок із ХVIIIXIX століть:

— полоскання рота й уживання всередину теплого пива використовували для лікування зубного болю;

— пиво пропонували для виведення камінчиків із нирок та для лікування виснаження — як фізичного, так і духовного;

— пивом розтирали стомлені ноги після далекої подорожі;

— як маски й натирання пиво використовували для омолодження шкіри.

До речі, наші предки вважали, що пиво підвищує чоловічу потенцію. У ньому містяться речовини, в яких всі ми маємо потребу: вода, цукориди, білки, біоенергетичні елементи. А вміст алкоголю в пиві доволі низький. Сучасні ж ескулапи з’ясували, що така концентрація має антистресовий вплив, посилює кровообіг, знижує ризик серцевих захворювань. Крім того, у хмільному напої містяться кальцій і магній. Саме ці мінерали перешкоджають утворенню каміння не тільки в нирках, а й в жовчному міхурі.

Інна САВИК

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*