ЩАСТЯ – МОЖЛИВІСТЬ БУТИ СОБОЮ

Дивна ситуація: більшість із нас страшенно боїться щастя. Так прагнемо його, а коли приходять його миті, виявляється, що не вміємо так жити.

Є купа приказок, прикмет, що в суті підтверджують одне: якщо прийшло щастя – чекай біди. Причому чим більше щастя – тим більша біда на тебе чекає. Можливо, звідси в кожному підсвідомо рухається якщо не явний страх, то тривога на кшталт: «щось задовго все добре, пора чекати біди» або «так не буває» і т.п. У цьому є велика доля правди. Справді, в людському світі як тільки все спокійно – чекай проблем, і щастя часто стає маленькими зупинками в довгих смугах труднощів, страждань, болю.

Невже людина не може бути щасливою? Питання філософське, одразу починаються дебати з приводу того, що це означає і що все залежить від власного ставлення людини до подій свого життя.

Та ці відповіді нагадують ходьбу по колу, чогось у цьому філософствуванні не вистачає. Оскільки воно так і не розкриває ситуації щасливої людини.

Щастя – це можливість бути собою. А от із собою людина практично не знайома. Ми навчилися жити, переборюючи, чинячи супротив, а якщо цей супротив забрати, чи зуміємо ми жити? Боротьба за виживання так глибоко увійшла в нас, що коли не боремось, ніби й не живемо. А звідки ця боротьба? Хіба людина для неї створена?

Коли Адам та Єва жили в Райському саду, хіба вони за щось боролись? У їхньому житті було все: свобода бути, відчувати, жити і бути природними у власних проявах. Боротьби із життям за життя в них не було. І хіба вони були нещасні?!

Пізнання добра та зла відбулося через з’єднання із тим світом, з яким людина з’єднана не була. Тваринний світ був у людському підпорядкуванні і не керував життям людей.

З’єднання в пізнанні принесло в тваринний світ людський розум, а людина стала заручником боротьби, яку вести не повинна. Ця боротьба за життя — тваринна, людину вона виснажує так, що на щастя часу вже немає. А коли воно з’являється, то стає якоюсь аномалією, тут же прийде тривога і запитає: чого це ти щасливий?..

Боротьба за існування забрала в людини себе, власну індивідуальність, неповторність, цінність саме її, незалежність від порівнянь. Щастя людини — у виході з ієрархії порівнянь, залежності від оцінки в свободі бути собою. А от пізнання себе – нелегкий шлях…

Інна САВИК